11-А у Верховині: тіні забутих предків

Верховино, світку ти наш,

Гей, як у тебе так мило…

(М. Устиянович)

Верховину вважають столицею Гуцульщини. У цьому маленькому селищі функціонують 15 музеїв. Щоб оглянути їх, знадобиться щонайменше тиждень. Тому 11-А зосереджено обирав бодай 2-3 музеї, які варто цього дня відвідати.

Звісно, «зупинилися» в першу чергу на хаті-музеї кінофільму «Тіні забутих предків». Адже саме через цей твір Михайла Коцюбинського найбільше простежується тяглість подій. Ця повість стала місцем сили, розквіту і трагедії для багатьох українських митців.

Екскурсовод розповіла, що у тій смерековій хаті у 60-х роках мешкав режисер С. Параджанов. Фільм увійшов у 20 найкращих фільмів світу, а сам режисер незадовго увійшов у совєтські тюремні застінки.

І. Миколайчука, який отримав народне визнання за роль Іванка, влада позбавляє можливості взагалі зніматися в кіно.

Василь Стус на премʼєрі в палаці «Україна» (1965 р.) закликає присутніх встати на знак протесту проти арешту української інтелігенції. І як результат — увʼязнення самого поета.

Приміряємо на себе гуцульські строї, хлопці ще й топірцями підпираються, і тіні забутих предків зʼявляються перед нами. А через гору — музей «Дідова аптека»… Чуємо тут про чар-зілля, цілющі властивості рослин…

Заглядаємо у води Черемоша… А може, тінь Марічки зобачимо?

Водограй у Яремче бунтує, нутрує у камінні, розказуючи про нескореність горян…

Веземо додому іван-чай і розуміння шанобливого ставлення до предків — ще живих і тих, що стали вже тінями.

Для гуцулів місцем сили є Жабʼє (нинішня Верховина), а для нас — рідний Дрогобич.

Навчилися слухати, чути, бачити, цінувати і любити…

Любити одне одного і рідну землю!